коли б мені змогу стерти собі пам’ять,
то неодмінно видалив би той час,
де не кохав тебе,
викинув би в корзину усе лишнє:
вбивчі слова,
комплекси й звички,
друзів-алкоголіків,
абсолютно усе:
твої сльози та істерики,
мою зверхність,
тільки ніжність,
відданість твою і ніжність
я б лишив і в кишені сорочки
носив,ось тут біля серця
закарбував би твої витончені рухи,
запах волосся і присмак шкіри,
космос очей,
твої руки,мов крильця тендітні,
які зі мною ти не розправила,
чи просто не змогла
відчути
весь парадокс в тому,що я навік
загубився в тобі,
застряг у минулому,
натомість ти впевнено крокуєш
в ногу з епохою
і коли б тобі змогу
стерти собі пам’ять,то неодмінно
видалила б ті терабайти років,
де ти була моєю
2016©
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653428
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.03.2016
автор: Ендрю Мітін