Під вечір забралася в гори,
У тиху, спокійну погоду.
Тут трави, готові до збору,
Віталися запахом глоду.
Віталася пошепки м’ята
І в озері чиста водиця,
Потішила холодом п’яти,
Улітку холодна мов криця.
У горах довершений спокій
Мовчить під егідою неба,
Як ніби у рай передпокій,
А їм говорити й не треба.
І я посміхатимусь кроні,
(Хай заздрять нікчемні нездари)
І небу – благій охороні –
Добавлю краплинок на хмари.
Підкрався вже поспіхом вечір,
Скрутились на сон квіти глоду,
І я від самотньої втечі
Отримала над насолоду.
На тім і розвіяла втому,
Навіяну людом зловмисно.
Та час вже рушати додому,
Не хочу, не хочу у місто!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653392
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.03.2016
автор: Анна Берлинг