Життя, на жаль, засмучує мене.
Ровесники за обрій вже відходять.
А молодь... іноді відверто годять,
Та покоління все ж таки чудне...
Та що казати, іноді і друзі
Нещирими вже бачаться мені!..
Не бережу заманливих ілюзій:
Навкруг брехня... Нема кінця війні...
Не хочу вовкулакам підвивати.
В душі плекаю щирість і добро!
І поки пальці втримують перо,
Я буду про кохання віршувати!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653380
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.03.2016
автор: Віктор Чернявський