Стоїть оплакана могила,
А на могилі вічний хрест.
А мертві квіти із могили
Північний вітер вдаль понiс.
Туди цукерки положила
Зовсім малесенька дитина.
То не прохожа й не донька,
То малесеньке внуча.
Лише одна людина
Свій час цій могилі присвятила,
Цю могилу більш ніхто не зна,
Лише малесеньке дівча.
Вона маленька сиротина.
У неї є своя хатина,
Але в ній вона одна,
Бо бабуся вже пішла.
Її любить більше неньки
І болить в неї серденько,
Бо немає більше рідних,
Нема заміни для гідних.
Вона щодня могилу провіда
І там, спираючись на хрест, тихенько засина
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653137
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 20.03.2016
автор: Яна Савченко