Як паразити на стеблі (Гетьману Мазепі Івану)

О,  скільки  в  світ  той  відійшло...
Та  слід  твій  не  згубився.
Хоч  370  літ  пройшло,
Коли  ти  народився.

Убили  зрадники  лихі…
Прислужники  чужинські.
А  скільки  знищили  в  огні
Нас  наймити  ординські.

Не  зникли  юди  на  землі
У  хаті  розплодились.
Як  паразити  на  стеблі
Бо…  ми  на  те  згодились.

Гетьмане  Батьку  наший,  скло!
Куди  ж  ти  був  дивився.
Чому  не  вирізав  те  зло,
Недолі  спричинився...

Що  Кочубеї  й  Іскри  злі,
Чужинські  зайди  підлі.
Сидять  і  досі  у  сідлі,
Й  кінця  тому  не  видно…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653067
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 20.03.2016
автор: Дід Миколай