Я пішла десь до Вас. Де ночами молилася тиша.
Де старенький скрипаль поліпив із хмаринок журбу.
І щось смуток в душі все шкребтав як столітняя миша,
Лущив тонами біль за малесеньку ніч і добу.
Я пішла. Не до Вас. Не блукала ні крапельки, краплі!
Оту стежку знайшла, що від Вас до нікуди вела.
"Цепеліни "підвезли мене, бо старі дирижаблі
До одненького десь погубили крильцятка. Повзла
Біль як квочка стара, прикривала собою малечу.
Вже надії нема. Ви боялися зустрічі? Що ж.
Не готуйте від мене до неї сьогоднішню втечу...
Я ж давно не сама... Бо зі мною і біль мій, і дощ.
Були рідні такі! А зчужіли!..Ніхто не наврочив.
Вибирали самі свою стежку...Та все це мине...
Позгортав час газетою спомини, щастя і ночі.
Листоноша погубить чи знайде колись лиш мене.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653015
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.03.2016
автор: Відочка Вансель