Сніг. Випав сніг. І кудись подалась весна...
І так зимно довкруг, наче крига накрила світ...
Тільки тихо в душі іще грає одна струна,
І ще проситься серце з тобою - в один політ!
Не тривожся, коханий! Я наш розпалю камін,
Я поставлю на стіл кришталь, запалю свічки...
Хай іскристе вино прожене холоди та сплін*,
Запалають в очах любі блискітки-світлячки.
Ми забудем удвох, що зима, що війна, що сніг,
Ми на килимі білім станцюєм прихід весни
Дивним вигином тіл... Розіллється сріблястий сміх...
Ти - найкращий, коханий! В обіймах моїх - засни...
*Сплін — це застаріле слово, калька з англійської spleen
— «нудьга, смуток, пригніченість, депресія; меланхолія»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652952
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.03.2016
автор: Ірина Лівобережна