Посидь зі мною. Сонце йде до сну
І білі хмари світяться червоно.
Ми так колись дивились на весну,
Тепер наш вечір б’є осіннім дзвоном..
Люблю тримати руку у руці,
Вдихати запах яблук, що дозріли.
Хоча сховалися за обрій промінці,
Тут ми неначе вчора воркотіли.
Щастя знайшли колись у цім саду,
Як яблуні купалися у цвіті.
Замість весни, я в осінь поведу,
Де яблука достигли соковиті.
Посидь зі мною. Сонце йде до сну,
Давай зігрію подихом долоні.
Я розповім про сад і про весну,
А сад простягне яблука червоні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652914
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.03.2016
автор: Віталій Назарук