Я падав вниз, тримаючи тягар,
Із спогадів, важкої ностальгії.
Промінчик емоцій, ядучий ліхтар,
Сушив краплинку моєї надії.
***
Мене розривали нестерпні думки,
Шматували невпинно мою свідомість.
Ставлячи клякси на сторінки,
Не дали розпочати нову повість.
***
Я усвідомлював - заходжу в кут,
Не було вибору, а треба вибирати.
Спасенний не відкрився парашут,
За мить необхідно навчитись літати.
***
Я вірив, завтра буде по-новому,
Із пам'яті досадний зникне слід.
Та завтра це, немов упало в кому,
Таким далеким був його прихід.
***
І дочекався, витримав удари,
Які нещадно завдало життя.
Колись минулим безперервно марив,
Тепер скажу: "Живу сьогодні я!"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652818
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.03.2016
автор: О.Садварій