А я - лиш крихта у Вселенній
Роблю щодень гріхи численні
І ними біль помножую у Тіло,
У те Святе , Велике, що терпіло...
Прости, Ісусе, Сину Бога,
У кожного - своя дорога,
Та по одній, відведеній для мене,
Благаю,Христе, йди поперед мене,
Веди в свій дім, Отче Небесний ,
Людьми убитий, та воскреслий !
Прости мої гріхи. благаю...
Я так багато їх вже маю...
Шкодую слізно, аж до болю,
Я жити хочу в Твою волю !
Навчи спокуси оминати,
Де- гріх, де-правда,- розрізняти !
Навчи мене у Правді жити,
Тебе ні в чому не зганьбити...
Осяй мій розум світлом Віри,
Щоб сумнів зник і лиш довіри
Вогонь горів до Тебе, Отче...
Мені це треба більш, ніж конче !
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652656
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 19.03.2016
автор: Надія Карплюк-Залєсова