Не сумуй, моя ясная зоре...
Чом сьозина під вії лягла?
І люстерка твої враз погасли,
Чи вуаль їх яка затягла ...
Усміхнись, моя квітко весняна...
Буду очі твої цілувать,-
Я підсніжників цілий букетик
Піду в ліс, щоб тобі назбирать.
Не журися, голубко кохана,
Ті жалі твої - зовсім малі...
Вже на завтра відкриються далі,
Як блакить, невимовно ясні !
І мине твоє лихо маленьке,
І минуться зажура і сум,
Стане добре душі і спокійно
Від весняних і радісних дум !
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652636
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.03.2016
автор: Надія Карплюк-Залєсова