Ти сукню так довго собі вибирала:
Весілля в родини й хотілось піти,
А тітка забула й тобі не сказала,
Таку недоречність нічим не спасти.
Були на весіллі і мачуха й батько,
Ще мачухи діти веселі такі.
Запрошено було гостей тих багато -
Котилися сльози в сирітки гіркі.
Гуляли весілля, раділи співали,
Веселощі неслись аж ген за село
І присмаком болю у душу лягали,
Й на серці так гірко у тебе було.
І дядько, і тітка, і батько, і баба -
Забули про тебе, де в світі ти є.
Бо бідна дитина нікому не треба -
Хоч рідне по крові, та все ж не своє.
Не просто сирітці у світі цім жити,
Для всіх ти обуза і зайвий тягар.
До кого голівку тобі прихилити?!
Нехай лицемірство кладуть на алтар.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652427
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.03.2016
автор: Ольга Калина