Морозні вечори,
стривожені війною,
знову солдатам
заснути не дають.
Смертельні осколки
жалять, скаженою осою.
І чинять свою
вбивчу суть.
Й надалі, гумкомвої
скеровані Москвою,
шматують мою землю й
невинною кров'ю зрошують.
Коли, навіжений карлику,
наситишся війною.
І вгамуєш свою
сатанинську лють.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652418
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 18.03.2016
автор: Віктор Варварич