Ну й моторне! Просто
Душу звеселя:
На перила мосту
Вилізло хлоп’я,
Милий карапузик,
Плаче – сліз нема:
«Що – плигать на пузо,
Як усі – сторчма?!
Он же той уміє
(морщиться чоло)
Дядько Пантелія
Здоровань Павло…
От би розігнатись!
Та, гляди, втоплюсь…
Я, коли признатись,
Трішечки боюсь…»
Берег обізвався:
«Мати он іде!
Колько, ти б ховався –
До-о-обре попаде!»
…І з коротким змахом, -
Інший би чкурнув! –
З тих перил не птахом –
Каменем пірнув!..
Та такий щасливий
Виплив у кущах!..
На обличчі – глина,
Радість – ув очах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652301
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.03.2016
автор: Галина Будянська