Посивіла голубка, воркотіла в журбі ,
Не вертається голуб, вже і збилась з лічби.
Навкруг задушливе повітря, і дихать тяжко. Постарів
Той сад ,що вчора щастям дихав, у пахощі свої манив.
Лежить в ногах посохле віття, калина більш не зацвіте
Чекай, не плач голубко вірна, він прилетить, знайде тебе.
Де ж ти голубе білий, у якій стороні,
Чи вернешся в обійми, після тої борні.
Летять пір`їночки у небо , голубка гілку обніма,
Вона чекає, дні і ночі, не вірить що в живих нема.
О ,милий мій, моя любове, душа вчуває, ти живий,
Я грію гілочку для тебе, я чую голос любий твій.
Не журися голубко, що минули роки,
Я вернуся до тебе, не лишусь в чужині.
Вже хмари чорні розступились, в саду розтаяли сніги,
Вже чути шелест крил у небі, і квітнуть проліски весни.
Вже світить сонце, скрізь ясніє, голубка чує в серці дзін,
Надія в серці голубіє, в обійми знову візьме він.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652272
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.03.2016
автор: горлиця