ТЕРПІННЯ НЕ БЕЗМЕЖНЕ
(17.03.16)
Ось скільки ще терпіти? - Бог розсудить
Не хочу, справді, щоб судили зараз люди
Наша «верхівка» лиш пильнує свої статки
Задумаймось, куди сволоту всю оцю подіти
Вони живуть, за «наше» все, і без останку,
Ні, зовсім я не пропоную, їх, до суду вбити,
Довічне. Справжні УКРАЇНЦІ хочуть жити
А наші діти – теж, Батьки, щось заробили,
А ті - все вкрали й муки пекла заслужили…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652250
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 17.03.2016
автор: Любомир Гардецький