Дівчина з бажанням жити,
але відсутністю нервів
і багажем відчаю тепер поруч з тобою йде.
Ти кожним словом сковуєш себе страхом сердитим
серед друзів, знайомих, пройдешніх людей.
А вона досі тобі вірить і
привітна при випадковій зутрічі за містом.
Між вами прірва оксамитових недопалків сигарет,
вивчені вулички, на яких тепер так тісно.
Взимку саме час гріти серцем
ту єдину вену з коханням, поки ще існує.
Памятай твої очі - золоте люстерце,
вони в ньому лезом памяті твої дії шліфують.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652111
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.03.2016
автор: Даринка Мрачек