Наш дім Бровко охороняє вночі і вдень. Коли ж він спить?
Іноді, правда, помічаю, що дуже хоче відпочить.
На нім тоді малі курчата ведуть свою веселу гру.
А він лежить, ніби й не чує. Та чує - знаю! Я люблю
дивитися, як спить Бровко.
Та лиш чужий пройде тут хто , Бровко відразу на сторожі.
І як він може
все чути й бачити вві сні? В нього повчитися б мені!
А які сильні в Бровка лапи! Хотів навчить його писати.
А він, Бровко той мій хвостатий, заліз в малину. Заховався.
Чекав його я. Не діждався.
На цей раз справді було так. Я не розсердився. Собака ...
Ну що ж, не хоче він писати, тоді навчу його читати.
Навчиться швидко, хист я маю.
І сам вже аж п'ять літер знаю!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652109
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 16.03.2016
автор: Надія Башинська