то не сім'я, де слово ріже мрію,
де призабули затишок й любов.
де сльози терпкі зачіпають вію,
золяться звуки криків - настанов.
то не сім'я, де діти з горя плачуть,
де сонце не віщує майбуття.
де малюки, радіючи, не скачуть
а лексика - лише брудне сміття.
то не сім'я, де хаосом панує,
поламана, скалічена жага.
то не сім'я, де вас ніхто не чує
кохання - наймізерніші вага.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652030
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.03.2016
автор: Анастасія Кравець