Зернятка дрібненькі на землю упали.
Там, де ночі роси щедро розсипали.
Прийняла земля їх, ніби дитя ненька.
Колисала ніжно, встаючи раненько.
Зелені листочки із землі пробились.
Стрілочки маленькі вже на світ з'явились.
Доглядала щедро їх землиця - мати.
Гляньте, нашу ниву тепер не впізнати!
Тут літає вітер. Хвилі - ніби в морі...
Золоте колосся нахиляє долі.
А яке неповне, мов сухе джерельце,
Хилитись не буде, бо порожнє серце.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651998
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 16.03.2016
автор: Надія Башинська