Вдивися, країно, у очі солдата,
Який уцілів у гібридній війні,
Не раз хоронив побратима, як брата,
Хіба перед ними немає вини?
Він виконав гідно обов’язок сина,
За тебе ішов у смертельні бої,
У серці сіяла, як сонце, країна,
Беріг, над усе, п’ядь твоєї землі.
Гартований боєм, як у горнилі,
Набачився там, не забуде повік…
І світ здивувався небаченій силі,
Яку відродив твій козак-чоловік.
Вдивися у очі цього чоловіка,
Який затуляв нас своїми грудьми,
Щоб ти відбулася віднині й довіку,
Хіба перед ними немає вини…
16.03. 2016р. Надія Таршин
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651990
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.03.2016
автор: Надія Таршин