Москаль – це, братику, - потвора,
Що п’є із нас постійно кров.
Ще був він «братом» наче вчора,
А нині «нарубав вже дров».
Рашистом вліз у нашу хату,
Він не фашист, багато гірш,
Колись ми довірялись «брату»,
А він з нас й нині тягне гріш…
Немає віри московітам,
У кожнім слові в них брехня,
Це майже ті самі совіти,
З думками путіна й кремля.
Ще хочу чесно вам сказати,
Не всі в Росії москалі…
Москаль садить русин за грати
І він не знає про жалі.
Він жало має ядовите,
В його розмові матюки.
Найкращий в нас москаль - убитий,
Живі – це справжні хижаки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651916
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 16.03.2016
автор: Віталій Назарук