Вибач, що я не з тих, що кидають усе
І зриваються з місця,
Прокидаються з незнайомцями,
Плутаються між цілунками,
Не дивляться в очі.
Я не Моніка,
Не Белуччі,
Чого ти хочеш?
Вибач, що я поночі
Лягаю спати,
Вибач,
Що єдине моє досягнення -
Бути людиною.
Єдина моя провина -
Моя гордість.
Насправді,
Яка користь
З цього усього?
Досить.
Залиш на завтра
Незрозумілі слова всі.
У твоїй мові є стільки приголосних,
Але бракує, мабуть, голосних -
Простих звуків ввічливості.
Й не попрощатися...
В моїй мові є слово
"Вибач!"
Але ж...
Немає
За що
Вибачатися.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651898
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.03.2016
автор: Sandra CurlyWurly