скресає самотою блідий полиск лиця
пам' яті зчовганоіі
випускає велику ріку самоцвітів
нова пора веснянкового року
пізнаю себе
тут
незрячою сиротою
серед білого дня
голубі береги дитинно
молять спочину
безконечно
золотими вустами цілують
святкову ходу
нашоіі панни
прориває кордони обіймів
сивочолий туман
взявши скрипку
танцює весілля
березня
вилущую брунькуваті пісні
невразливих гілок- рукавів
яко вміють лиш птАхи
нечутно
зшиваючи ніч у розкішну плахту
світанку
змалку
ліпивши тремтіння
невловимих надій
м' якосердно
ступає
любов
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651852
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.03.2016
автор: Нова Планета