Мрії людські
Ми прагнемо весь світ обняти,
Сказати ласкаві слова,
І чвари навіки приспати,
Спинити війни-жорнова.
Щоб захлинулися гармати,
День ясний не топився в млі.
Та не боялись в рідні хати
Дітей приносить буселі.
Аби олюднились вандали,
Всі, без розбору, до ноги
Та у гаях птахи співали,
На радість квітнули луги.
Вірю, здійсняться світлі мрії,
Зійде на землю благодать,
Дажбог простить й любов посіє
Й заблудлих стане виправлять.
Пробач за зраду, рідний Боже,
Ми ж Твої діти, не раби.
Хто, як не Ти, нам допоможе,
У цій смертельній боротьбі?
Так хочеться сиріт пригріти,
Усіх згорьованих матусь.
Катує сум, не повернути,
Хто голову поклав за Русь.
На горбиках розквітлі квіти,
Вранішня випала роса…
Якого бога ще молити,
Щоб не карали небеса?
Аби на золотім розсвіті
Летіли мирно журавлі,
Та колосилось щедре жито,
На Богом даній нам землі.
15 березня 2016 року
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651816
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 15.03.2016
автор: Микола Паламарчук