Коли мене сховає земля
коли не стане більше пісень -
покличе раптом Він звіддаля
туди де зачинається день
і ллється медом буйна весна
метелики в долонях живуть
жінок волосся пахне як сад
і кров у венах плаче як ртуть
А хтось дістане з моря слова
що рибам я колись дарував
зітче із них пурпурні дива
прикрасить ними чийсь карнавал
І там де починається день
немає болю
гніву та сліз
Приходьте всі - лише без імен -
корінням стати
вирости в ліс
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651788
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.03.2016
автор: Валентин Терлецький