Я не відкрию вам «америк»,
Що у напруженні живу,
І що анцихрист та істерик
Терзає душеньку мою.
Країну він, народ терзає,
Життя вбиває, цідить кров.
І гадом в серце заповзає,
Марнує душі, що дав Бог.
Ненавистю він весь палає,
Усе руйнує на шляху.
В його краю народ вмирає,
А він лиш додає жаху
Війною підлою та лжею,
Здається, навіть, що ва-банк…
І страшно й гірко... За межею -
Уже ворожий, "русский" танк…
А, може, й справді він – анцихрист?
Почав у Піст святий війну…
Прохання світу припинити,
Покаятись за цю вину
Не хоче слухати нечистий,
Боїться Бога сатана.
Нам залишається молитись,
У нас доріженька одна!
Майдан повстав і скинув гада,
Дасть Бог, зарадимо й цьому.
Край знищити йому не вдасться!
Господь не по зубах йому!
27 березня 2014
(с) Валентина Гуменюк
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651750
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.03.2016
автор: палома