Присвята доньцi знайомих

[i]Знаю  таку  собi  родину.  Подружжя  (мої  ровiсники)  та  двi  їхнi  молодi  дочки.  Старша  -  замiжня,  любить  свого  чоловiка  й  маленького  сина.  А  молодша  "любить"  не  "чоловiка"  (в  однинi),  а  [b]ЧОЛОВIКIВ[/b]  (у  множинi).  Її  улюбленi  слова  -  мовляв,  я  не  повiя,  не  за  грошi  вiддаюсь,  а  саме  кохаю  Петра  (Сергiя,  Iвана,  Максима,  Миколу,  Вiктора,  Павла,  Андрiя  тощо).
Осю  i  присвячую  їй  вiршик.  Певна  рiч,  без  iменi.[/i]
*******************************************************  
I  так  буває  -  вiддає  дiвч[b]И[/b]на
Хоч  кожному  себе  чоловiку,
I  перспектива  щоразу  єдина  -
Любов  на  нiч,  пригода  у  лiжку.
I  що  в  життi  подальшiм  з  нею  буде,
Якщо  для  неї  секс  -  "понад  усе"?
Здається,  врештi-решт,  їй  скажуть  люди:
[b]"Не  жiнка  ти,  а  шль*ндра!"[/b]  От  i  все...
А  зникнуть  молодiсть,  привабливiсть  i  свiжiсть?
Вже  не  стоятимуть  легенi  у  черзi...
Позаздриш  ти  тодi  сестрi  замiжнiй,
Коли  опинишся  в  довiчнiй  самотi.


адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651735
Рубрика: Присвячення
дата надходження 15.03.2016
автор: Mik (галицька миша)