Дорога в кожного своя.
Моя побігла через поле,
через мости і через ліс.
Ген повилася мимо ставу,
там, де розкішний верболіз.
Біжить дорога через поле,
де зріє жито і пшениця.
На мить спинилась, де криниця.
Пила водицю з джерела.
А потім далі повела...
й забігла в гори.
Ой, дорого, такою різною була ти,
такою щедрою!
В Карпати, скажи, чом мене привела?
Всміхнулась. Не відповіла.
Та я збагнула вже й сама,
чом посміхнулася вона.
Бо, як дорога, добре знаю:
Карпати - мій куточок раю!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651730
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.03.2016
автор: Надія Башинська