Послання одному майже сепаратисту

Тебе  що,  гризуть  черви  і  пранці,
Що,  ти  похожий  на  іностранця?
Росію  й  Путіна  чомусь  цінуєш,
Його  кирзове  взуття  цілуєш

У  вигляді  хижих  терористів,
Що  Україну  руйнують  із  користі
Кремлівського  пихатого  ката...
Тож  досить  язиком-хвостом  махати

І...  Свої  ж  нерви  руйнувати!
А  наші  -  боляче  зачіпати,  атакувати...
Я  суперечити  не  буду  марно,
Та  напишу  вірших  майже  геніальний

Про  парадокс  оцей  скандальний:
Ти  маєш  гроші  і  квартиру  в  Україні,
Але  чомусь  очікуєш  її  загину...
Дивись,  бо  Путін  і  тобі  скарлючить  спину.

І  в  рабство  до  ідеї  поведе,
Свободу  язиком  розмахувати  -  контролем  забере:
Невже  ж  оце  ти  і  забув,
Яким  при  Брежнєві  сіреньким  був!


адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651603
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 14.03.2016
автор: Парадокс