Знищують пам’ятники Т.Г.Шевченка
і закривають музеї в Росії…
Почали у Росії стирати сліди,
Дорогого для нас українця.
В середині їм мало своєї біди,
Вони рвуться до нас, як злочинці.
Бо кордони їм десь, Україна - ніщо,
Прагнуть неба і тільки у хмарах.
Хоч їх поїзд давно з України пішов,
Та проте ще земля у пожарах.
А Тарас, наче кістка у горлі стромить,
«Кобзаря» не рахують за книгу,
Та пройшли вже часи і настала та мить,
Серце чує в народі відлигу.
Пам’ятає Тебе, батьку наш, весь народ,
Наче пісню в вишневім садочку.
Ми хотіли і хочемо й далі свобод
І вишивану мати сорочку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651483
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.03.2016
автор: Віталій Назарук