Злетів березовий листок із гілки, хоч, здавалось, міцно там тримався.
Давно вже вітер шарпав, рвав,таки зірвав. Зірвав й поніс.
Погрався ним й залишив на сухій траві. Один листок зостався.
Лежить листок. Переступають. А іноді й наступить хтось.
-Як почуваєшся? - запитує в нього травинка.
- Щось на душі мені так гірко,- сказав листок.
Один я тут. Один, без гілки!
- Від того й гірко,- промовила травиця та. Корінням я землі тримаюсь.
Хто робить так, той пророста. Весною сили набирає.
Хто без коріння - засихає!
Допоки гілки ти тримався, був сильним, навіть з вітром грався.
То ж дбай і ти, дочко і сину,
про рід свій славний і Батьківщину!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651480
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 14.03.2016
автор: Надія Башинська