///////

Розділи  оце  тіло  на  сотні  голодних  шматків
Матіолою  пахни.  І  дрібно  квітками.  Кришити.
Боже  мій,  як  же  ранок  волого  у  горлі  свербів
Він    у  гречку,  вона  -  йде  зрізати  руками  жито.
Розпустилися  на  гілках  пагони  -  нині  весна
Не  дивися  їй  в  очі.  Поволі  лишень,  не  одразу.
Застигає:  впіймав.  Притискається  до  перелазу.
Не  дивися  їй  в  очі.  В  очах  тих  ні  краю,  ні  дна.  
Розвидняйся,  але  не  так  швидко.  Топися.  Пірнай.  
Боже  мій,  як  же  ранок  волого  у  горлі  свербів.
Так  як  він  їй  ще  й  досі  ніхто  тепло  так  не  болів.  
Розділи  оце  тіло  і  знов  по  шматочках  збирай.  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651316
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.03.2016
автор: NNNP