Простіть мені, гріхів без ліку...
Не надто праведно живу...
Боюсь не завжди чоловіка
І на газонах мну траву.
Буваю зла я і сварлива,
Кажу бува не ті слова,
Не проганяю пса під зливу
Тому, що... в нас його нема.
Я — не найкраща в світі мама,
Дружина теж — така собі
І господиня (це між нами) —
Бажалось краще б далебі...
Та намагаюся я щиро
Добром розбавити гріхи
І хоч їх, як дірок у сирі,
Шукаю праведні шляхи.
Не краща я, але й не гірша,
(Ну... сподіваюся таки)...
То ж про́щення у цьому вірші
Прошу із вашої руки...
Простіть мені і я прощаю,
Усім же нам хай Бог простить...
Хай запанує мир у Краю,
Давно чекаємо цю мить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651233
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.03.2016
автор: Патара