Одягнімо свою вишиванку,
У якій українська душа.
Де захований ніжний серпанок,
Вона рідна для нас - не чужа.
В ній дві нитки, неначе дві долі,
Чорна – смуток, червона – любов.
Вишиванка – це вітер у полі,
Від якої бурлить в жилах кров.
Породила вона нашу волю,
Це, як прапор для кожного з нас.
Їй Господь дарував таку долю,
Щоб для неї прийшов нині час.
Україно! В твоїй вишиванці,
Наші рідні цвітуть кольори,
Ти на волі тепер, ти не бранка,
Тож цвіти, як цвітуть прапори…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651202
Рубрика: Присвячення
дата надходження 13.03.2016
автор: Віталій Назарук