Утрьох ( 16+ )

Утрьох

Догорає  зірниця.
Ніч  лягла  на  поріг.
Наших  снів  полуниці
Я  доїсти  приліг...
Ми  в  розпуснім  коханні
Ніч  пускаєм  "в  розлив",
І  роз"ятрюєм  рани,
Що  немов  зажили...
Наші  двері  відкриті
Для  тебе,  моn  амі.
Ти  найгірший  епітет
Подарунком  сприйми.
Одинока  й  красива
По  сусідству  живеш.
Вже  терпіти  несила...
Хочеш  сісти?  Авжеж...
Так  буває  нерідко.
Невід"ємна  деталь-
Не  цінується  клітка,
Хай  би  і  золота.
"Рудіменти  епохи"
Відкидаєм  нараз.
Зоологія  трохи-
Вірність  шлюбу  в  наш  час.
Ви  обоє-  світлинки,
Що  мені  до  душі.
Серед  свінгерів  свинка
В  сі-бемоль  завищить...
Мов  крізь  хащі  ожини...
Стогін-  ах!..  Стогін-ох!..
То  ж  посунься,  дружино!-
Тіснувато...  утрьох...


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116031301179  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651168
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.03.2016
автор: Сокольник