Черепашка кохання

(переспів  літературної  пародії)

пародія  оригінал  -  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650595

Відкриті  для  кохання  й  різних  інновацій,
Ховаємо  у  панцир  корок,  зірку  в  пляшку,
Неначе  птахи,  завжди  звичні  до  міграцій,
І  долю  за  вуздечку  взяти  нам  не  лячно.

Дурман  кохання  в  голові  і  слів  інверсія,
Ми  Робінзона  відшукаємо  і  П’ятницю,
На  нас  давно  чекає  загадкова  Персія,
Звабливі  перси,  стан  стрункий,  чарівна  грація…
 
Якщо  розколеться  трухлявий  човен  в  морі,
Сміливо  батерфляєм  ковзати  по  хвилях
ми  будемо,  допоки  світять  в  небі  зорі,
Попутній  вітер  буде  нам  немов  вітрила…

Підемо  стежками  морської  черепашки
Шукати  перли,  що  в  піску  до  нас  зариті,
І  персіянки  у  прозорих  адамашках
Нам  подарують    пестощі  несамовиті…  

адама́шка  —  ґатунок  старовинної  шовкової  тканини,  а  також  вироби  з  неї;  спочатку  її  виробляли  в  сірійському  місті  Дамаск  (звідси  походить  і  назва);  тканина  була  переважно  багряного  (рідше  зеленого  і  блакитного)  кольору  з  візерунками  рослинної  символіки

ЧЕРЕПАШКА  ЛЮБВИ
Сергей  Прилуцкий

(оригинал)

Черепашка  любви  защитит  своим  панцирем.
Будем  долго  мы  жить  не  спеша  и  легко,
Восторгаться  наивно  какой-то  новацией
И,  от  счастья  дыша,  зарываться  в  песок.

Черепашка  любви  будет  греться  на  солнышке,
И  скользить  по  волнам  без  причин  утонуть.
Мы  увидим  бутылку  с  затычкою  в  горлышке.
К  Робинзону  найдём  по  записке  и  путь.

Черепашке  любви  не  чужда  рассудительность.
Отношения  рвать  впопыхах  -  не  для  нас.
Есть  такая  черта,  как  простая  общительность,-
Этот  дар  много  раз  черепашью  жизнь  спас.

Всё  конечно  пройдёт  и  когда-то  закончится.
И  один  только  миф  у  потомков  в  крови
Будет  также  под  панцирем  тихо  покоится,
И  никто  не  убьёт  черепашьей  любви.
-
Сергей  Прилуцкий,  Алатырь,  2016

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651125
Рубрика: Літературна пародія
дата надходження 12.03.2016
автор: ОЛЬГА ШНУРЕНКО