Ісусе, Господи життя,
Чигає світ на твою славу,
Очорнює Твоє буття,
На тебе бреше без угаву.
Бо шаленіє їхній князь,
І тягне всіх він за собою:
«Сиди в звичаях! Не вилазь!
Ідіть зі мною всі гурбою!»
На слово Боже він плює.
Підсовує сліпим Німрода* –
Тамуза* Сином видає
І богом Сонця* твого рода.
Багато хто, розкривши рот,
Клюють диявольську, приманку.
І обезбожнів весь народ:
На сонце молиться від ранку.
І ллє на Господа хулу,
І «Матір всіх богів» підносить,
І віддає їй честь, хвалу.
Безчестить Господа, поносить.
А змія – носять. Вражий знак
І на браслетах, і у вухах,
І мають вже зміїний смак.
Ісус ще кличе – тож послухай!
І поки лине Божий клич –
Нехай безбожники плюються.
А ти – Ісуса возвелич!
Впадуть язичники – спіткнуться.
Не допоможе їм сатан,
Що їх зв’язав у небилицях.
І підсуває їм Шайтан
Брехню свою у «божих» лицях.
І, як оті криві мечі,
Що правду Божу відсікають.
Вони, диявольські сичі,
Владику Бога відкидають.
І величаються самі,
Що, ніби, розумом високі,
А інші – забобонні і дурні,
Сліпі, тупі і косоокі.
Не однобока ж та медаль.
А що там є на іншім боці?
А, може, на очах вуаль?
Хтось щедро сипле скалки в очі?
І згонить люд, як тих овець,
В свої диявольські кошари –
Спасіння зводить на нівець,
І виливає вражі чари.
Ісус гряде! Брехні кінець!
І «Таємниця беззаконня»
Тобі відкрита вже, «мудрець»,
Читай її – та не з просоння![/b]
*Німрод - перший халдейський цар, внук Хама. Буття 10:8-10 "Куш же породив Німрода, він розпочав на землі велетнів. 9 Він був дужий мисливець перед Господнім лицем... 10 А початком царства його були: Вавилон, і Ерех, і Аккад, і Калне в землі Шінеар". Він наділений від Господа мудрістю і знаннями талановитий будівничий, побудував перші кам'яні будинки, палаци, гідротехнічні споруди і багато іншого, чого люди до того не вміли робити, заклав початки геометрії, геодезії, астрології, магії. Німрод створиі перше чудо світу "висячі сади Семираміди". За його мудрість всі люди почали його обожнювати, а він став видавати себе за бога. Таким чином став автором ідолопоклонства (язичництва). За це відступництво, Сим, брат діда, розрубав його на 14 кусків і розкидав у 14 його містах. Дружина Симираміда із усіма тими жерцями, що служили Німроду, як богу, почали відкрито славити його, як бога Сонце. Так з'явився перший людський бог Сонце - з роду Хама. Той самий бог Сонце - Ваал, Веліар, якому поклоняється весь світ до нині. Через якийсь час удова Симираміда народила сина - Тамуза. Служителі халдейських містерій оголосили його воскреслим Німродом, який воскрес, народившись від жінки. Таким чином бог Сонце стає і ''сім'ям жінки'' (ложним звичайно), яким в призначений час мав стати Господь Ісус. Німрод стає одночасно батьком і сином, а Симираміда - "Матір'ю богів", яких пізніше понароблював сатана у різних народів під різними іменами. Поклоняючись Сонцю, люди поклоняються Німроду, внуку Хама і його дружині Симираміді, в честь якої Німрод побудував перше чудо світу "Висячі сади Симираміди" - близько 2140 років до Христа. Після змішання мов люди розійшлися по світі, несучи свого бога Сонце в серцях своїх. Внуки їх почали дошукуватись своїх родів. Бог - Сонце, значить, рід Хама.
Детально читай: Александр Хислоп 2 Вавілона; і Джим Стейли Истина или традиция.
Галина Яхневич.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651098
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.03.2016
автор: Тріумф