Зорепад над селом, зорепад…
Обсипається небо додолу,
Обліта райський сад,
ронить яблуня плід золотий…
Скоро час повертатись
Адаму і Єві додому
Із Едемських гостин
у свій грішний притулок земний.
Хай без золота він,
і нема в нім нектару й амброзій,
Та у ньому є те,
що не знайдеш в небеснім саду.
Тільки тут, на землі,
у коханих очах – неба просинь,
І кохані уста
настоялись на літнім меду.
Тут в солодкім гріху
завмирають серця в унісоні,
І у муках кохання
народжує жінка дітей.
… А у райськім саду
терпкі яблука жовто-червоні
Обриває Господь,
заздро дивлячись вниз на людей.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651094
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 12.03.2016
автор: Atevs