Він дивився на світ якось дивно,
У очах не горів вже вогонь,
І на серці було якось зимно.
Він забув теплоту тих долонь.
Він забув, як щоранку цікаво
Споглядав на усміхнену й сонну
І приносив їй чашечку кави,
Й ставив квіти на підвіконня..
Він проходив по вулиці тихо
Поміж тіней загублених днів,
Але пам'ять збудила на лихо
Те, що він так забути хотів.
Він згадав її теплі долоні,
Філіжаночку кави згадав,
Свіжі квіти на підвіконні…
І забуте кохання між справ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651063
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.03.2016
автор: *Кассіопея*