Камінь плаче, наче він найтендітніша в світі річ,
А не камінь.
Залишає по собі сльози,
Малі кришталики.
Всі розкішні жінки їх невтомно шукають,
Не здогадуючись,
Скільки у них печалі,
Відчаю і
Мовчання.
Тільки ввечері
В тиші
Камінь говорить,
Що страждає.
Що він любить такою любов'ю,
Що не знає
Умов
Та кордонів.
Пробачає.
Має очі повні печалі
І милосердя.
Мов
Марія
Магдалина.
Він говорить, що такою любов'ю
Дитина
Любить батьків,
Батьки
Люблять дитину.
Що це те, що лишилось в людині
Тваринного -
Пекло втрати,
У якому плачуть
Навіть атланти...
Навіть атланти.
Камінь плаче, наче він найтендітніша в світі річ,
А не камінь...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651029
Рубрика: Присвячення
дата надходження 12.03.2016
автор: Sandra CurlyWurly