[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=3thnpjRfNqU
[/youtube]
Ранкове сонце освітило,
Дощами зрошену траву.
А нічка очі опустила,
Згадавши, зливу грозову.
Цей перший грім нагнав їй страху.
Летіли стріли врізнобіч.
Це йшла весна знайомим шляхом,
І що до того їй, що ніч!
То не біда, що мокрі ноги,
Зате у квітках голова.
Не мала й крапельки тривоги,
Душа від радості співа.
Розправив вітер мокрі крила
І слухав музику дощу.
Весна природу покорила...
А дощ тихенько раптом вщух...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651002
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 12.03.2016
автор: Н-А-Д-І-Я