Я подарую цей сонет весні...
О трепетно-жагуча Діво трав,
Що будиться від марень в напівсні, -
І Світ ожив, схитнувся - і заграв...
Весна шепне мої слова тобі,
Я вірю, знаю: ти не забував
Про нас, про мене, і в юрбі
Оте ім'я просвітлене шептав.
Тоді, давно, також була весна...
Ми - молоді, як листя молоде,
Спливала сходу полумінь ясна...
Я обняла, неначе плющ, тебе.
Бриніла в грудях золота струна...
Ми і весна...І небо голубе...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650931
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 12.03.2016
автор: Світла (Імашева Світлана)