Останній дощ сьогодні ллє і ллє,
А сумніви додому не пускають.
Так хочеться сказать, що все мине,
Та каплі падають на землю і стискають
В своїх обіймах тихий напівкрик,
Подорожуючий від голови до серця.
А дощ іде, неначе чарівник
Зачарував весь світ через прозоре скельце
Краплини падають, та їм вже не болить
Удар недружній з гравієм, бетоном.
Останній крок за мною – так в цю мить
Пора прощатись із пустим пероном.
Останній дощ спіймає нас ще вдвох
Вологим днем, коли затопить місто.
І знесе геть на чийсь переполох
Минулі дні, приклавши свіжим листям.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650813
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.03.2016
автор: _Sensate-Jane_