Надія у імперії єхидни –
не те, що Єва і велике Пу
десь у едемі – у СІЗО…
Невинна
слов'янка не покориться[i] веспу́[/i].
І орлеанська діва України
не буде сповідатися попу.
Найтяжче помирати у неволі.
А де та воля у такій юдолі,
у ореолі мряки сатани?
Суди Росії їдуть на гастролі.
Які то суки й [i]сукини сини[/i]
цієї бойової сарани!
На сцені – інквізиція Росії!
І ватників у що не одягни,
у них одна неутоленна мрія,
щоб ми жили так само, як вони.
Раби у пана, слуги у чинуші
тримаються зубами за [i]мурло,[/i]
бо закортіло їхньому [i]карлуші[/i]
побути ще у ролі Отелло́…
Рашисти – новоявлені арійці,
у тартари несетеся на трійці,
як це іще у Гоголя було.
Уламками [i]великої культури[/i]
заволоділи [i]урки КаГеБе[/i].
Пишається юродиве цабе
у ролі, апріорі – самодура.
Та не перемагає диктатура,
коли і небо жовто-голубе.
Дає [i]отмашку[/i] лівою, а права
вже усихає, як і вся держава
на заході і сході од Москви.
Та аплодує нація ізгою.
Історія глуха. Іде на ви
орда гуманітарного конвою.
О ви, одвічні нації кати,
яка сліпа і зла у вас Феміда!
Які самі ви криси і кроти!
Не дай то, Боже, отаку сусіду,
з якою – як не буча, то війна,
і не перечекати лихо й біди
аж поки перебіситься вона.
А на границі Азії-Європи
вмирають гуманоїди-укропи,
чужі обороняючи світи.
У негліже актори і актриси,
і з табакерки чортиків до біса,
і носії святої простоти
ідуть до невідомої мети.
Вироджуєтеся, великороси.
Тому то і жадаєте крові
і булави.
Собі. По голові.
Тому усе ще жалите, як оси,
аби переповзали рівчаки
опухлі алкоголіки й совки.
Злодії і садисти-кровопивці,
ви будете судимі, як убивці
дітей, жінок і їх захисників.
І поки помагає Божа сила,
Надія є і буде.
Не скорили
потуги ваші духу козаків!
Самі собі копаєте могилу
і на віки
між націями
рів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650779
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 11.03.2016
автор: I.Teрен