Вже сутеніє за вікном
І степ помалу засинає
Пастух корів в село вертає.
Та серце серця все чекає.
Душа душею так болить
Що ладна себе погубить -
Аби хоч на одну хилину
Обняти ту, рідну людину
Та з нею до зірок втікать
Та...- доженуть.
Лягатйте спать!
Най, доженуть...
Не це лякає! Прожити одиноко в Раї,
Віддати його зіпсувать.
Ще й щастя двох у пилу затоптать.
Допоки сонце в Світі сяє-
Борітесь за кохання в Раї!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650508
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.03.2016
автор: АНФІСА БУКРЕЄВА(СІРКО)