Дивлюсь світлину... Мудрі очі...
Сказать, Кобзарю, бачу, хочеш:
" Сліпі читають, та не чують...
Глухі читають, та не бачуть..."
Прости, Тарасе. Ти - у правді...
"...Мене вознесли до Небес,
На тім поставили і хрест !...
Не любитесь, кусаєтесь,
Як ті собаки, лаєтесь !
Ідете в храм - поклони бити,
Щоб зразу гріх новий робити...
До влади рветесь, як скажені,
По трупах йдете , навіжені !
Згадали мову, рідний край
Коли Вкаїна у вогні...
А де ви були в мирні дні ?!
Пригріли в Раді чужаків,
А не потомків козаків !
Це ж як вже треба не любити ,
Щоб так довести , так добити ?!
Мої нащадки - діти любі !
Не бути більш помилці грубій...
Як не розімкнете ви віч,
Горітиме до неба свіч...
За ту країну - УКРАЇНУ,
Що діти звели Ї в могилу !!! "
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650313
Рубрика: Панегірик
дата надходження 09.03.2016
автор: Надія Карплюк-Залєсова