Шипить і піниться на за́ході заграва,
Палахкотять берізки білі у вінцях.
Цей вірш - царівнам молоденьким слава,
Й сумирності в ласкавих юних їх серцях.
Бліді де тіні, де скорбота, жур і муки,
До того, хто страждати йшов за нас,
Вони протягують величні руки,
Благословляючи прийдешній їхній час.
На білім ложі, в сяючому блиску,
Той плаче, за чиє життя йде бій...
Й лікарні стіни дриґотять під тиском
Жалю, що грудям спричиняє біль.
Все ближче тягне їх рука непоборима
Туди, де сум затаврує чоло.
Свята, о, помолися, Магдалино,
Щоб їм везло.
[url="http://feb-web.ru/feb/esenin/texts/e74/e74-145-.htm"][b]Текст оригіналу[/b][/url]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650223
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 09.03.2016
автор: Роман Селіверстов