О юносте моя! Буремний мій світанку!
У вирі катаклізмів хрещене дитя!
З тобою я колись віддав би півжиття,
Щоб чужину обняти - непокірну бранку!
З тобою мріяв я про скатерть-самобранку
Тієї чужини до самозабуття,
З тобою й пережив химерне сум"яття
За ту незбагнену і дивну забаганку.
І наче в дар за це я морем небеспек
Пройшов ті всі чужини всіх і всяких Мекк,
Та чудотворної не бачив скатертини.
Так, всі заморські дива - то лише мара!
Найбільше диво з див - це ласка батьківщиниЮ
Початок і кінець усякого добра!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650184
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 09.03.2016
автор: Kosenko