"Я не визнаю ні вини, ні вироку, ні російського суду...Росія - це країна третього світу з тоталітарним режимом і диктатором-самодуром, тут плюють на права людини і міжнародне право. ...Росія все одно поверне мене в Україну - живою чи мертвою! Але поверне..."(із останнього слова Надії Савченко, яке не дали їй проголосити).
Справедливість - оце вона?
Найдостойнішого - за ґрати?
Суд-судилище і тюрма?
Найсвітлішого - розпинати?
Це в історії вже було - ще за Ірода і Пілата:
Під терновим вінком - чоло,рев юрби:-Розіп'ять!Розп'яти!
Бо юрба - то і є юрба, а пілати - вони ж безсмертні...
Мертва тінь Абсолюту Зла укриває кремлівські терми...
І вихлюпується, сичить
Сука-ненависть по"Расєї":
Не скорити і не зломить
Україночки оцієї...
Ця тендітна,але стальна,
Наша гідність-вона несхитна,
Україна- оце вона,
Її гордість і силу видно.
Бійтесь:Мати уже не та,
Не Хохляндія - наше ім'я,
Бо охмарила тінь Христа
Наді Савченко покоління.
Затужавіла і зросла
Наша ненависть і потуга,
І розточить підмурки Зла
Кров,пролита в боях "за други".
Твоє ймення - в людських вустах
Хвилю бунту по світу сіє...
На плакатах - і у серцях
Ми благаєм:-Живи, Надіє!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649946
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 08.03.2016
автор: Світла (Імашева Світлана)